Погосподарські книги як генеалогічне джерело

11.07.2022 1106

Погосподарські книги – це цінне джерело, що дозволяє отримати дані про родину, яка проживала у сільській місцевості. Вести їх почали з 1930х років, але Друга світова війна суттєво вплинула на стан збереженості документів, тому погосподарські книги по українським населеним пунктам збереглися переважно не раніше 1943-1944 року.

Відрізняється ситуація з погосподарськими  книгами по Західній Україні. Слід пам’ятати, що на Галичині та Волині радянська влада була встановлена восени 1939 року і характерна для СРСР система колгоспів остаточно закріпилася тут наприкінці 1940х-на початку 1950х. Відповідно, погосподарські книги по цьому регіону слід розглядати як джерело з 1950х років.

Із погосподарської книги ми можемо отримати інформацію про склад сім’ї, національність, вік, місце роботи/навчання, посаду, кількість худоби та землі. Фактично, це документ обліку громадян, які закріплені за певною сільрадою.

Місцем зберігання погосподарських книг були і залишаються сільради. Цей факт має як позитивні, так і негативні сторони. До плюсів можна віднести те, що:

  • копії необхідних аркушів сільрада надає безкоштовно;
  • у деяких випадках може суттєво полегшити співпрацю «людський фактор» –  емпатичні співробітники, що сприяють віднайденню шуканої інформації (щоправда, вони ж можуть у деяких випадках і перешкоджати пошуковій роботі);

До мінусів можна зарахувати:

  • труднощі зі встановленням контакту, бо не завжди особистий візит є можливим: електронної пошти у багатьох сільрад немає (або її адреса відсутня у відкритому доступі), додзвонитися телефоном складно, паперові листи довго залишаються без відповіді;
  • проблемою є саме питання збереженості погосподарських книг, адже часто-густо, коли сільради об’єднують/село змінює своє підпорядкування, документи губляться/знищуються/втрачаються.

Схожі статті