Як одружувалися наші предки? (частина І)

Вступ до шлюбу – практика, що займала чільне місце у житті людей будь-якого історичного періоду. Більшість із нас звикли вважати, що раніше дівчата у дуже юному віці традиційно брали шлюб із чоловіками, що були значно старші. Подекуди, звісно, це припущення має під собою основу. Спробуємо зробити огляд основних нюансів шлюбної політики Російської імперії, до складу якої велика частина українських земель входила тривалий час.

Не зважаючи на дійсно специфічні традиції попередніх століть, певне законодавче регулювання шлюбної політики в державі все-таки було. Зокрема, постанова Синоду (вищий колегіальний орган для вирішення церковних питань) від 1774 року затвердила мінімальний шлюбний вік:

• для дівчат – 13 років
• для хлопців – 15 років.

Проте, у наступному столітті було вирішено збільшити мінімальний вік для хлопців і дівчат – 18 і 16 років відповідно. Були обмеження і стосовно максимального віку особи, що хотіла одружитися чи війти заміж – після 60 років треба було отримувати дозвіл на вступ до шлюбу, після 80 років брати шлюб не дозволялося.

Важливим аспектом була перевірка майбутнього подружжя на наявність перепон до вступу у шлюб. Зокрема, мова йде про шлюбні обшуки – акт,  в якому зазначається, що у нареченої та нареченого немає забороненого рівня спорідненості. Не дозволялися шлюби між:

• рідними братами та сестрами
• двоюрідними братами та сестрами
• вітчимом і падчеркою
• мачухою і пасинком
• хрещеними і похресниками

Подекуди такі шлюби мали місце, але це радше виняток із правил.

Не віталися також союзи з великою різницею у віці між особами, що хотіли вступити до шлюбу. Поширювалася такого типу заборона, наприклад, на союзи, в яких чоловік був значно молодший за жінку, особливо у разі, якщо хлопець є неповнолітнім. Записи із прикладами нерівних шлюбів зустрічаються досить нечасто, як і випадки одруження жінки, що вже була одружена раніше,  з холостим чоловіком (парубком). Останні могли мати місце найчастіше у тих випадках, коли був задіяний прагматичний аспект – наречена мала значну кількість майна, земель, худоби. Переважно в метричних записах про шлюб зустрічаються випадки відносно рівних союзів – дівка з молодиком (тобто, обидва не були раніше у шлюбі), вдова і вдівець.

У дореволюційну добу регулювалися також і дати, в які можна було брати шлюб. Великий вплив на це мали чисельні православні свята та основні церковні пости, адже шлюб тоді міг бути виключно церковний (вінчання). Зокрема, не вінчали:

• Напередодні середи та п’ятниці протягом всього року;
• Напередодні недільних та святкових днів;
• З 15 листопада до 6 січня;
• Протягом всього Великого, Петрового та Успенського постів;
• На Покрову Богородиці, Іоанна Богослова, Миколи Чудотворця і Казанської Богоматері, Усікновіння голови Іоанна Хрестителя.