Як одружувалися наші предки? (частина ІІ)

Не вважалися типовими шлюбні союзи між представниками різних верств суспільства. Особливу специфіку мали шлюби представників дворянської верстви з іншими категоріями населення. Зокрема:

• якщо чоловік-дворянин одружувався на «звичайній» жінці, вона теж ставала дворянкою, як і їхні спільні діти;
• якщо жінка-дворянка виходила заміж за «звичайного» чоловіка, вона зберігала свій титул, але її чоловік та діти його не набували.

Ще один важливий аспект – конфесійна різниця між членами майбутнього подружжя. Російська православна церква до часів Петра І не дозволяла вступати у шлюб православним з неправославними. З 1721 року стали дозволені шлюби православних із представниками інших християнських конфесій, але діти мали бути охрещені у православній церкві. У 1905 році стали дозволяти одружуватися православним із представниками інших релігій, але за тієї ж умови –  народжені у цьому союзі діти мають бути обов’язково охрещені в православ’ї.

Загальновідомим є факт, що у дорадянські часи досить гостро засуджувалися дошлюбні відносини, адже у період існування Російської імперії не було такого поняття як фактичний шлюб – незареєстроване співжиття пари. Окрім суспільного осуду, якому особливо активно піддавали жінку, гостро також стояло питання дітей, народжених матір’ю, що не перебуває у шлюбі. В метричному записі про народження такої дитини робилася приписка «незаконнонароджений», у графі «батьки» записувалася лише матір, по-батькові дитині не давалося або могло даватися від імені хрещеного батька чи якогось родича.

Що стосується розлучень у православ’ї, то вони були дуже рідкісним явищем для теренів Російської імперії. Не існувало можливості розлучитися через те, що подружжя нещасливе чи не знаходить спільної мови. Офіційно визнаних причин розлучення виділяли кілька, а саме:

• Неможливість виконувати подружній обов’язок та/або мати дітей;
• Перелюб (подружня зрада);
• Відсутність партнера більше 5 років з моменту його виїзду/зникнення.

Набагато більш вільним у цьому сенсі було шлюбне законодавство в юдаїзмі. Це підкреслює той факт, що в єврейських метричних книгах була окрема категорія записів про розлучення, хоча, звісно, таких записів у документах було небагато.

Шлюбна політика змінилася кардинально після появи Радянського Союзу у 1922 році. У середині 1920х років було затверджено новий кодекс законів, що регулював сімейно-шлюбні відносини. Із появою більшовиків на території України поступово почала зникати практика шлюбів, які передбачали обов’язкову процедуру вінчання у храмі. Тоді ж на державному рівні зрівняли фактичний (без реєстрації) та цивільний (з реєстрацією в органах РАЦС) шлюби. Щоправда, через деякий час шлюбне законодавство зазнало змін, адже загострилася проблема визначення батьківства та виплати грошей на утримання дитини у тих випадках, коли пара жила не реєструючи відносини.